Моделювання процесу ухвалення рішень у багатоагентному середовищі на основі марковського процесу зміни ймовірностей вибору
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-3808.2018.40-43Ключові слова:
агентно-базоване моделювання, багатоагентне середовище, ухвалення рішень, марковський процесАнотація
Розглянуто підхід до моделювання процесу ухвалення рішень колективом, що складається з багатьох агентів, якщо застосовується голосування агентів на основі правила простої більшості. Введено деякий набір станів, які пов’язуються з ймовірностями того, що агент проголосує за певний варіант, та розглянуто марковський ланцюг зміни цих імовірностей. Для випадку двох варіантів вибору наведено умови, за яких у стаціонарному режимі вибір варіантів здійснюється з однаковими ймовірностями (однорідність агентів, симетричність станів, симетричність матриці перехідних імовірностей). Задачу вибору варіантів проілюстровано на прикладі поведінки виборців, які можуть голосувати за ті чи ті політичні партії. Обговорено також обернену задачу: за заданим стаціонарним розподілом визначити перехідні ймовірності, які можуть призвести до такого розподілу.
Посилання
- Nykolenko S.Y. & Tulupev A.L. (2009). Samoobuchaiushchyesia systemy. Moscow: MTsNMO.
- Russel S. & Norvig P. (2010). Artificial Intelligence: A Modern Approach. New Jersey: Pearson Education.
- Serhyenko Y.V. & Shylo V.P. (2003). Zadachy dyskretnoi optymyzatsyy. Problemy, metody reshenyia, yssledovanyia. Kyiv:Naukova dumka.
- Horn R. & Johnson C. (1989). Matrix Analysis. Cambridge: Cambridge University Press.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Oleksii Oletsky
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).