Специфікація процедурної мови програмування

Автор(и)

  • Volodymyr Protsenko Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-3808.2022.5.4-11

Ключові слова:

мова програмування, програма, процедура, оператор, вираз, синтаксис, денотат, семантична функція, Haskell, синтаксичний аналіз, інтерпретатор

Анотація

Розглянуто процедурну мову програмування, об’єкти якої – цілі змінні й процедури. Оператори мови – присвоєння, введення, виведення, умовний, циклу і блок. Головне призначення блоку – введення локальних цілих змінних і процедур. Процедура має параметри і тіло – оператор. Обчислює процедуру оператор виклику, аргументи якого цілі змінні. Наведено повну формальну специфікацію мови. На основі специфікації побудовано інтерпретатор мови програмування.

Біографія автора

Volodymyr Protsenko, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Проценко Володимир Семенович – кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри інформатики факультету інформатики Національного університету «Києво-Могилянська академія», v.protsenko@ukma.edu.ua

Посилання

  1. ISO/IEC 14977:1996 Information technology–Syntatic metalanguage – Extended BNF.
  2. Kurt, W. (2018). Get Programming with Haskell. Manning Publications.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-24

Як цитувати

[1]
V. Protsenko, «Специфікація процедурної мови програмування», NRPCOMP, т. 5, с. 4–11, Лют 2023.

Номер

Том 5 (2022): Наукові записки НаУКМА. Комп’ютерні науки

Розділ

Програмна інженерія

Ліцензія

Авторське право (c) 2023 Volodymyr Protsenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).